Ракетна атака по чонгарському мосту торкнулася міфів самого початку російсько-української війни і першого дня війни.
24 лютого російська армія без опору зайняла територію усієї лівобережної частини Херсонської області та частину запорізької області до Мелітополя.
Насамперед тому, що колони російської армії безперешкодно пройшли чонгарський міст, вузьку смужку дороги Харків-Сімферополь у с.Салькове і далі без боїв та затримок пройшла до р.Дніпро.
Перший опір з боку української армії було відзначено лише в районі Антонівського мосту силами кількох танкових взводів.
Протягом усього Херсонської області від чонгарського мосту і до р.Дніпро збройних сил України не було, їх завчасно відвели за Дніпро, на правобережжя.
Основною причиною стрімкого просування російських військ по території Херсонської області українські офіційні особи називають зраду з боку керівництва СБУ по Херсонській області.
При цьому забувають, що вивести війська з території Херсонської області можна лише за наказом міністра оборони.
Немає керівництва спецслужби таких повноважень — командувати армією.
Наступне питання — хто розмінував Чонгар?
Це помилка. Чонгарський півострів, чонгарський міст як антонівський міст ніхто не мінував.
Мінні поля на Чонгарі – це міф. Навіщо взагалі комусь знадобилося б мінувати поля, коли можна було спокійно колонам російської армії пересуватися дорогою?
Що й продемонстрували російські війська безперешкодно проїхавши дорогами від чонгарського мосту до Антоновського.
Що дало б обороні України мінування півдня Херсонської області?
Тут варто зупинитись на географії Херсонської області. Вся її територія густо перерізана меліоративними каналами, через які перекинуті стаціонарні мости.
Гідромеліоративні канали власними силами представляють велику мережу готових протитанкових ровів. Якщо підірвати чи зруйнувати мости над каналами, то Херсонська область перетворюється на сотні автономних островів.
Кожна переправа з острова на острів займатиме час. Треба підтягнути мостоукладачі та навести переправу для військових колон.
Лише на переправах через канали можна було затримати російські війська кілька днів.
Для знищення мостів потрібно було зовсім небагато військ та техніки. Відділення солдатів і вантажівки з вибухівкою на кожному з мостів.
Знаючи ще у жовтні 2021 року про плани Путіна вторгнутися в Україну про оборону Херсонської області не подумала жодна людина.
Продовжимо.
Чонгарський півострів на стику Херсонської області та Криму є двома пляшковими шийками. Це власне місце, де розташований чонгарський міст і дорога біля с.Салькове, що проходить через непрохідні лимани Сиваша.
Фугаси, закладені біля цієї дороги, могли б затримати просування агресора дуже надовго, можливо навіть на тиждень.
Справа в тому, що по обидва боки цієї дороги розташовані непрохідні й непроїжджані багна Сиваша.
Відновлювати дорогу можна було б послідовно просуваючись з одного боку. Жодного підходу збоку до дороги немає. Там багатометрові мулисті відкладення сиваських лиманів.
У сукупності лише знищення мостів через канали та підрив чонгарського мосту та дороги біля с.Салькове міг би дати українському керівництву фору щонайменше тиждень.
Однак нічого цього не було зроблено. Данилов, секретар української ради оборони, неодноразово заявляв, що керівництво країни знало про плани вторгнення ще у жовтні 2021 року.
За п’ять місяців не було зроблено нічого, щоб побудувати оборону Херсонської області від вторгнення з боку Криму.
Складається враження, що Херсонську область здали росіянам згідно з якимись таємними домовленостями.
На існування цих домовленостей наводить думку та обставини звільнення Херсона минулої осені.
Тоді на плечах російських військ, що відступали, українські солдати розпочали бої на лівому березі Херсонської області — у Каховці, в Олешках, на кінбурнській косі.
Проте військове керівництво операції на лівому березі повернуло. Відведені війська перекинули на Бахмут.
Росіяни ж отримали півроку перепочинку для будівництва оборонних ліній вже на лівому березі.
До виведення російських військ із Херсона всі їхні оборонні лінії проходили правому березі Херсонської області.
На лівому березі, біля Альошок та Каховки, тоді не було ні ліній оборони, ні мінних полів.
Отримавши перепочинок російські війська змогли за півроку побудувати нові лінії оборони вже на лівому березі та облаштувати там численні мінні поля.
