17 жовтня 2022 року у держконцерні Укроборонпром повідомили, що завершують розробку українського ударного безпілотника.
«Дальність – 1000 км, вага бойової частини – 75 кг. Завершуємо розробку», такі подробиці проекту повідомили тоді Facebook.
Того ж дня Фонд «Повернись живим» написав у соцмережах, що спільно з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України готує проект з пілотною назвою «Бавовна» в Москві.
Пізніше в Укроборонпромі розповіли, що матимуть змогу показати військовим український ударний безпілотник до Нового року.
Такі анонси роздавав Укроборонпром та його керівник пан Гусєв, колишній херсонський губернатор, у 2022 році.
На календарі вже останні числа січня 2023 року дрон від Укроборонпрому надійно ув’яз у випробуваннях прототипу — Москва може спати спокійно, дрон-камікадзе від гусєвського Укроборонпрому ще далеко за горами
Замість того щоб взяти за основу найпростіший іранський Шахед і почати його клепати вже у всіх майстернях України, Укроборонпром вирішив піти шляхом мирного часу.
Виділення фінансування, складання техзавдання, тестові випробування (від Києва до Москви?), показ військовим, знову фінансування на 2023 рік.
Равлик-дрон від Укроборонпрому повзе у воюючій країні неспішно і дай Боже щоб у потрібний для країни бік.
Так, саме так можна без соромів називати можливе дітище гусєвського Укроборонпрому — ударний український дрон «Равлик Гусєва», який почне проходити випробування на полігоні лише через рік після закінчення російсько-української війни.
У разі копіювання іранського Шахеда українська промисловість уже давно б наситила ЗСУ дешевим і масовим ударним дроном.
Проте внаслідок неправильної постановки завдання перед Гусєвим є лише порожні обіцянки та брехня.
Ось вам готовий анекдот про колишнього херсонського губернатора, а нині керівника Укроборонпрому Гусєва та президента України Зеленського.
Пан приїжджає до свого маєтку. Наступного дня йде з керуючим та
оглядає свої володіння. Ідуть стежкою, яка несподівано впирається в
струмок.
— Слухай, Прохоре, — каже пан керуючому, — до наступного мого
приїзду в маєток, зроби так, щоб ми могли цей струмок посуху перейти.
ну якийсь місток зроби, на худий кінець дошку звичайну кинь,
але тільки, не псуй такої приємної прогулянки.
Коротше, тиждень пан у цьому маєтку набухав і поїхав. Через рік знову приїжджає, знову роблять із керуючим обхід, підходять до струмка, а там нічого.
Пан зітхає і нічого не кажучи, «заїжджає» керуючому в
вухо. Той падає, пан мовчки йде.
Наступного дня пан пішов на полювання, підходить до струмка в болотяних чоботях, а там розписний міст.
Підзиває голову Укроборонпрому: Послухай, Гусєв. Як так, рік не могли кинути дошку, а тут за ніч зробили, що деяким і за рік не підсилу зробити?
— Не було твердої команди, Володимире Олександровичу.
