Рано чи пізно, але всі війни закінчуються миром. Не буде винятком і цьогорічна російсько-українська війна.
Причин закінчення кілька. Це військова перемога однієї зі сторін, це виснаження сил протиборчих сторін і зміна еліти як наслідок зміна цілей війни.
Як правило війни починаються тоді коли дипломатія заходить у глухий кут.
І тоді дипломатичні бесіди та переговори змінюють на автомати та гармати.
На жаль, жоден український президент так і не усвідомив цієї простої істини — треба мати сильну армію навіть за наявності в сусідах дружніх і мирних країн.
Канада сусідить зі своїм давнім союзником США, проте Канада має досить сильну армію.
Україна ж у цьому плані дійшла абсурду. За наявності сусіда, який анексував Крим і фактично повів з-під контролю Києва Південний Схід, українські президенти не розуміли всієї серйозності ситуації.
Замість того, щоб з 2015 року активізувати свою військову промисловість, переозброїти армію та флот, провести модернізацію військової концепції та готувати країну та силові структури до неминучих конфліктів та воєн президент Порошенко наївно довірився мінським папірцям і дбав про розширення своєї цукеркової імперії.
Замість того, щоб наступному президентові України, оцінивши бездарність політики свого попередника, терміново відновлювати армію, переозброювати, обладнати оборонні пояси та укріпрайони, йому захотілося подивитися в очі людожера.
Побачити в очах людожера щось крім людинолюбства в гастрономічному сенсі дуже важко, практично неможливо.
Однак політична наївність президента-коміка могла бути затушована командою професіоналів, якби в команду не набрали таких коміків і випадкових пройдисвітів.
Ще не пізно було з жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 року готувати термінові заходи оборони країни від вторгнення про яке попереджали американські спецслужби
За ці кілька місяців можна було б замінувати всю транспортну інфраструктуру, що межує з державою-агресором.
Підготувати тепловози зі спеціальними руйнівниками залізничної колії на всіх дорогах, що ведуть до кордонів Росії.
На херсонщині, цьому унікальному укріпрайоні, що примикає до Криму, можна було замінувати кожен міст і місток над густою мережею зрошувальних каналів.
Тільки вдумайтеся, країна, яка виробляла ракети, здатні долати десятки тисяч кілометрів і разити ворога, зараз клянчить ракети для удару на 300 кілометрів.
Війна йде вже рік, а ракет навіть такої дальності у нас немає.
Фашистська Німеччина під час війни та масованих бомбардувань своєї території змогла побудувати підземні заводи з випуску найсучасніших і найтехнологічніше складних на той момент реактивних винищувачів.
А Україна за набагато менших у порівнянні з Німеччиною обстрілів та ракетних ударів не може налагодити у себе виробництво танків та ракет.
Це повний абсурд. Замість того щоб кожен день бити морду Гусєву, голові Укроборонпрому за його брехливі обіцянки влаштувати на Новий Рік над Москвою феєрверк, Зеленський просто терпить брехню.
Замість того, щоб садити на десятки років у в’язницю мародерів, які обкрадають бюджет країни, що воює, їх просто звільняють з посад.
Причому боротися з крадіжкою військового бюджету, з корупцією в Україні почали лише після того, як до Києва приїхали американські ревізори і тицьнули носом українську владу в кричущі масштаби крадіжки в країні.
Тож війну дуже важко виграти, дуже.
